Древлянський заповідник: де він на Житомирщині?

У грудні 2009 року указом Президента України на Народиччині створено природний заповідник «Древлянський» площею 30 872,84 гектара — це другий природний заповідник області після Поліського. Для порівняння: така площа більша за багато громад Житомирщини й майже дорівнює невеликій європейській державі.

Люди з Коростеня, Житомира чи Овруча часто сприймають це місце як «ще один ліс за Народичами», куди можна заїхати по ягоди. Насправді це територія з найсуворішим режимом охорони в українському законодавстві. Тут не діє логіка міського парку чи навіть національного природного парку.

Нижче — що саме означає статус заповідника, де проходять його межі вздовж річки Уж, що охороняють і що варто знати, перш ніж планувати будь-який виїзд у цей кут області.

Що таке Древлянський заповідник?

Древлянський заповідник — об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. За законом це природоохоронна й науково-дослідна установа: земля вилучена з господарського обігу, а головне завдання — зберегти типові й унікальні лісові та водно-болотні комплекси Українського Полісся в природному стані.

Від звичайної зеленої зони чи заказника його відрізняє режим. У заказнику можна обмежити окремі види діяльності. У природному заповіднику заборонена майже будь-яка господарська присутність, яка заважає природним процесам. Категорія Міжнародного союзу охорони природи для таких територій — Ia, тобто заповідник суворого режиму.

Коротко. Це не парк відпочинку й не «лісосмуга з табличкою». Це наукова й охоронна територія, де природа має розвиватися з мінімальним втручанням людини.

Адміністрація установи працює в селищі Народичі. Заповідник підпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері довкілля. Окремо від нього в Коростені є міський парк культури і відпочинку з подібною назвою — це різні об’єкти, і їх не варто плутати.

Де розташована заповідна територія?

Заповідник лежить у північно-східній частині Житомирської області, на землях Народицької селищної громади Коростенського району. Територія починається на південь і схід від селища Народичі й тягнеться вздовж річки Уж та її правих приток — Лозниці, Ослова і Звіздалі.

Відстань від Житомира до Народичів — близько 135 кілометрів, від Коростеня — близько 48. Найближче селище до межі заповідника — саме Народичі, що стоїть біля злиття Ужа й Жерева. Після адмінреформи 2020 року колишній Народицький район увійшов до Коростенського, але в офіційному положенні про установу досі фігурує стара районна прив’язка.

Значна частина земель належить до зони відчуження та зони безумовного відселення після аварії на Чорнобильській АЕС. У грудні 2024 року уряд передав заповіднику в постійне користування додаткові ділянки в зоні відчуження площею понад 1,4 тисячі гектарів, про що повідомляло Суспільне Житомир. Це не «нова прогулянкова зона», а юридичне оформлення охорони вже заповідних угідь.

Що саме охороняє заповідник?

Охороняють не окреме дерево й не «гарний вид», а цілісні природні комплекси Полісся: соснові й дубові ліси, вільшняки, березові масиви, болота, заплавні луки й річкову мережу Ужа. Основна частина земель укрита лісом; серед головних порід — сосна, дуб, вільха, береза, ясен, осика, граб.

У різних джерелах для цієї території наводять близько 800 видів судинних рослин — це понад половину флори Українського Полісся. Точний щорічний перелік видів змінюється з новими обстеженнями, тому цифру варто сприймати як порядок величини, а не як «інвентарний список на сьогодні».

Тваринний світ типовий для малолюдного Полісся, де після відселення зменшився постійний тиск людини. На території фіксували рись, вовка, лося, чорного лелеку; у 2025 році за допомогою фотопасток підтвердили присутність річкової видри, занесеної до Червоної книги України. Долина Ужа має значення як територія для птахів і входить до національної екологічної мережі як Народицьке суб’ядро Чорнобильського екологічного ядра.

Окрема наукова цінність — можливість спостерігати, як лісові й болотні системи відновлюються там, де десятиліттями майже не велося звичайне господарювання. Це не привід романтизувати радіаційне забруднення. Це пояснення, чому саме тут обрали найсуворішу категорію охорони, а не статус парку з пікніковими галявинами.

Чи можна відвідати Древлянський заповідник?

Самовільно — ні. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» прямо забороняє прохід сторонніх осіб територією природного заповідника, туризм, полювання, рибальство, розведення вогнищ, стоянки транспорту та всі види екскурсій, окрім пішохідних. Масове відвідування установі не відповідає статусу.

Режим тут можна порівняти з режимом стерильної палати: зайти можна лише за правилами установи й лише туди, куди пускають. Аналогія швидко ламається. Природа не «хвора» і не потребує лікування людьми: її навпаки захищають від нас, щоб процеси йшли самі.

На практиці адміністрація може організовувати пішохідні еколого-освітні виходи в супроводі працівника. Несанкціонована «екскурсія» заборонена. Портал природно-заповідного фонду також застерігає: можливе часткове замінування після бойових дій 2022 року, а землі мають радіоактивне забруднення.

Важливо. Збір грибів, ягід і дикорослих плодів на території заповідника заборонений. Служба державної охорони нагадує про це окремо: рослини накопичують радіонукліди, а ходіння поза дорогами загального користування небезпечне ще й через можливі вибухонебезпечні предмети.

Найсильніше заперечення звучить так: навіщо закривати ліс, якщо людей там і так майже немає, а територія вже «випала» з господарства? Саме тому її й зробили заповідником. Відсутність сіл не скасовує шкоди від браконьєрства, пожеж, заїзду техніки й витоптування рідкісних ділянок. Суворий режим якраз і тримає цей ефект «порожнього лісу» в законних межах, а не віддає його на відкуп випадковим візитам.

На території заповідника, зокрема, не можна:

• заходити без дозволу адміністрації поза дорогами загального користування;
• полювати, рибалити, збирати гриби, ягоди, лікарські рослини;
• розводити вогнища, ставити намети, залишати авто на стоянку;
• проводити самовільні екскурсії, вело- чи квадропоїздки лісом.

Ці заборони — не «місцеві забаганки», а норма закону для всіх природних заповідників України. Винятки роблять для наукових робіт, протипожежних заходів і пішохідних заходів за рішенням установи.

Де перевірити чинні правила?

Актуальний режим треба уточнювати в адміністрації природного заповідника «Древлянський» у Народичах, а не в туристичних дописах. Умови можуть змінюватися через воєнний стан, розмінування, пожежну небезпеку чи наукові роботи. Телефон для уточнення еколого-освітніх заходів, який наводить профільний портал ПЗФ, — 0663684249; перед поїздкою його варто перевірити ще раз.

Що це означає для житомирян?

Для області Древлянський заповідник — один із двох природних заповідників і велика «тиха» частина північного сходу, яка тримає лісові й болотні системи Полісся. Він впливає на гідрологію басейну Ужа, дає місце для рідкісних видів і слугує майданчиком наукових спостережень. Для щоденного життя в Житомирі це не змінює розклад маршруток. Для вихідного на Народиччині — змінює правила поведінки.

Якщо ви їдете до родичів у Народицьку громаду, грибів і ягід із заповідного лісу везти не можна. Якщо плануєте «просто прогулянку» за селищем — спершу з’ясуйте, де закінчується звичайний ліс і починається заповідна межа. Порушення режиму ПЗФ тягне адміністративну відповідальність, а в умовах можливого замінування ціна помилки вища за штраф.

Приклад. Типова осіння ситуація: родина з Коростеня згортає з траси «по стежці в чорничник» і опиняється вже на заповідних землях. Зовні ліс виглядає так само. Відмінність — не в пейзажі, а в правовому режимі й безпеці.

Як перевірити доступ і не порушити режим

Якщо вам потрібна лише загальна картина — цього тексту достатньо: це суворий заповідник біля Народичів, а не місце для пікніка. Якщо хочете освітній захід для школи чи науковий виїзд — зверніться до адміністрації заздалегідь, за кілька тижнів, і чекайте письмової або усної згоди установи, а не орієнтуйтеся на блоги.

Якщо їдете в Народичі у справах і бачите ліс за селищем — лишайтеся на дорогах загального користування, не збирайте дари лісу з заповідної території й не з’їжджайте на квартальні просіки. Запідозрили межовий знак або попередження про міни — розвертайтеся. У сумніві щодо конкретної ділянки питайте службу охорони заповідника, а не сусідів на ринку.

Окремо: міський парк «Древлянський» у Коростені можна відвідувати як звичайний парк. Природний заповідник «Древлянський» — ні. Різниця в одній табличці, але в зовсім іншому законі.